Заготовка для базы номеров

Стаття присвячена питанням визначення поняття конституційного судочинства та структури конституційного процесу.

Статья посвячена вопросам определения понятия конституционного судопроизводства и структуры конституционного процесса.

The article is devoted to the definition of constitutional court proceeding and structure of constitutional process. 

Ключові слова: конституційне судочинство, конституційний процес, Конституційний Суд України.

Ключевые слова: конституционное судопроизводство, конституционный процесс, Конституционный Суд Украины.

Keywords: constitutional court proceeding, constitutional process, the Constitutional Court of Ukraine.

 

У науці конституційного права фундаментальними за- гальносоціальними та індивідуальними цінностями є права людини, демократія, право і закон, конституціона- лізм, правова держава. У правовій державі особливе місце посідає судова влада, що організаційно функціонує у формі системи судів. Судова система постає ефективним елементом у державному механізмі стримувань і противаг, функціонування якої спрямоване на вирішення правових конфліктів, не підміняючи при цьому законодавчу чи виконавчу гілки влади. У контексті дії принципів правової держави гарантом їх реалізації та формування реальної демократії виступає конституційне правосуддя, здійснюване конституційними судами у формі самостій- ного виду судочинства – конституційного судочинства.

В Україні останнім часом висловлюються думки з приводу того, чи доцільне існування Конституційного Суду України. Вбачається, що поява таких думок зумо- влена намаганнями нівелювати роль Конституційного Суду України у державному механізмі стримувань і противаг. Адже діяльність цього Суду призначена гаранту- вати верховенство Основного Закону в державі, у зв'язку з чим він наділений повноваженнями, реалізація яких дозволяє вирішити найгостріші правові конфлікти між органами державної влади, забезпечуючи, тим самим, стабільність у державі, законність.

У наукових дослідженнях з конституційного права проблеми становлення конституційного судочинства, його еволюції, побудови ефективного конституційного процесу ще не набули достатнього ступеню вивчення. У цьому напрямі предмет наукового пошуку складали зага- льні питання конституційної юстиції (Боботов С.В. [1], Гер- гелійник В.О. [2]), конституційного правосуддя (Вітрук М.В. [3], Селіванов А.О. [4]), конституційного контролю (Комаров В.В. [5], Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. [6], Овсепян Ж.І. [7]). Деякі проблеми конституційного судочинства у Ро- сійській Федерації аналізувала Назарова І.С. [8].

Таким чином, необхідність вивчення сутності конституційного судочинства, його здійснення Конституційним Судом України зумовлена вкрай недостатнім нау- ковим доробком та потребою гарантування подальшого формування України як правової держави.

Метою статті є визначення поняття конституційного судочинства, структури конституційного процесу, здійснюваного Конституційним Судом України. На підставі сформульованих у процесі здійснення теоретичного аналізу висновків можна буде у подальшому розглянути питання про доцільність системних змін у чинному законодавстві, норми якого регулюють конституційні процесуальні відносини [9].

У наукових дослідженнях застосовуються такі терміни як "конституційне судочинство" [3; 10, С.19], "консти- туційне провадження" [4, С.15-16]. Зазначається, що конституційне судочинство є послідовним рухом, який складається з ряду стадій, тобто певних частин, об'єд- наних у сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети (Якубовський Д.О. [11, С.95]). Однак таке визначення є загальним, не відображає специфіки конституційного судочинства і може бути віднесене до будь-якого процесу – цивільного, криміна- льного, адміністративного тощо. Загальне визначення надає Вітрук М.В., визначаючи конституційне судочинство як форму, спосіб існування, реалізації норм судово- го конституційного права [3, С.40-41]. Кондратов П.Є. надає більш конкретизоване визначення конституційно- го судочинства як провадження щодо розгляду та вирі- шення звернень, які надходять до Конституційного Суду з підвідомчих йому питань [12, С.220-221]. Страшун Б.А. визначає конституційне судочинство як поря- док розгляду і вирішення справ у конституційних судах [13, С.392]. У свою чергу, Назарова І.С., досліджуючи сутність конституційного судочинства на прикладі дія- льності Конституційного Суду Російської Федерації, пропонує розуміти термін "конституційне судочинство" у широкому та вузькому розуміннях [10, С.19], Однак до- слідниця так і сформулювала загальне поняття конституційного судочинства.

Усі вчені, які вивчали проблеми конституційної юрисдикції взагалі та конституційного судочинства, зок- рема, зазначали про те, що конституційне судочинство – це, насамперед, певний процесуальний порядок, предметом якого є конкретна справа.

Разом з тим, умовою і підставою звернення до кон- ституційного суду можна визначити правовий конфлікт – спір про право, звернення щодо тлумачення певної норми конституції чи законодавчого акту тощо. Доціль- ність визначення предмету конституційного судочинст- ва саме через правовий конфлікт ґрунтується на існую- чих теоретичних положеннях щодо змісту правового конфлікту. Так, будь-який соціальний конфлікт, який має хоча б один правовий елемент (правову норму, правовідношення) та завершується юридичним спосо- бом називають правовим (юридичним) конфліктом у широкому розумінні [14, С.212]. У суто юридичному значенні правовий конфлікт безпосередньо пов'язаний із правовідносинами, спорами суб'єктів права з приводу реалізації протилежних інтересів, як правило тих, які стосуються одного предмету спору. Дослідники зазна- чають про те, що контрольні функції органу конституційної юрисдикції уявляються як механізм вирішення конфліктів конституційного характеру [15], в основі яких лежить розгляд конституційно-правових спорів.

Враховуючи, що конституційне судочинство має про- цесуальну форму, доцільно вирішити питання про те, чи можна його розглядати як процес. Для цього слід про- аналізувати на предмет відповідності ознакам юридично- го процесу: 1) виражається у здійсненні операцій з нор- мами права у зв'язку із вирішенням певних юридичних справ; 2) здійснюється уповноваженим органом держави на користь зацікавлених суб'єктів права; 3) закріплюється у відповідних правових актах – офіційних документах; 4) регулюється процесуально-процедурними нормами; 5) забезпечується відповідними способами юридичної техніки; 6) є юридичною формою діяльності відповідної гілки державної влади і повною мірою відображає особ- ливості її функціонування; 7) динамічний; 8) характеризує досить складну діяльність відповідних органів держа- вної влади; 9) стадійний; 10) має послідовність стадій [16, С.8; 17, С.908-910; 18, С.40-44].

Однією з перших ознак визначено те, що юридичний процес являє собою розгляд певної юридичної справи, підставою якої є або правопорушення або спір про пра- во [16, С.53]. Підстави конституційного судочинства виділяються з норм статей 150-152 Конституції України [19] та статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" [20]. Ними є звернення:

 з приводу вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президе- нта України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

 про надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість,

 про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту,

 про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

Отже, підставами конституційного судочинства є спір про право або правопорушення (у випадку надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту). Ці підстави узагальнено можна розглядати як конституційно- правовий конфлікт. Доцільність встановлення додаткової ознаки конституційності ґрунтується на врегулюван- ні підстав конституційного судочинства Конституцією України та конституційним законом.

Конституційно-правовий конфлікт (спір про право або правопорушення) вирішується шляхом здійснення певних операцій із нормами права. Відповідні відноси- ни врегульовані нормами Розділів ІІ і ІІІ Регламенту Конституційного Суду України, де визначено процесу- альний порядок підготовки матеріалів за конституцій- ними поданнями та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях Конституційного Суду України [21].

Ще однією ознакою юридичного процесу визначено те, що його правова природа проявляється у юридичному результаті, модель якого визначена у відповідній матеріальній нормі і оформлена у вигляді певного юридичного акту – закону, постанови, рішення суду тощо. Так, під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційний Суд України приймає рішення, висновки. Актами, які виносяться Конституційним Судом України, є процесуальні ухвали та протокольні ухвали (параграф 54 Глави ІХ Регламенту Конституційного Суду України).

Про існування окремої юридичної форми діяльності судової гілки державної влади як конституційна юрис- дикція, свідчить норма ст.1 Закону України "Про судо- устрій України" [22], де встановлено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримі- нального, а також конституційного судочинства.

Наступною ознакою названа динамічність процесу та його спроможність характеризувати досить складну діяльність відповідних органів державної влади, через яку реалізуються їх функції – законодавчі, виконавчі, правоохоронні тощо. Так, статтею 1 Закону України "Про судоустрій України" визначено компетенцію Кон- ституційного Суду України щодо здійснення судочинст- ва, поряд із судами загальної юрисдикції.

Однією з ознак юридичного процесу дослідники називають те, що для деяких його різновидів (цивільного, адміністративного, кримінального) характерне об'єд- нання низки проваджень, передбачених відповідним процесуальним законодавством [18, С.40-42; 23, С.57]. Однак, для конституційного процесу така ознака навряд може бути виділена. Конституційні процедури регламентовані Розділами ІІ, ІІІ Закону України "Про Конституційний Суд України" і стосуються загального процесуа- льного порядку здійснення конституційного судочинства та його особливостей стосовно окремих категорій справ. В той же час, процесуальне законодавство, яке б регла- ментувало здійснення окремих проваджень у порядку здійснення конституційного судочинства, відсутнє.

Загальною ознакою процесу як юридичної категорії називають стадійність. У найпростішому вигляді стадія юридичного процесу представлена як сукупність одно- рідних процесуальних дій учасників процесуальних правовідносин, які здійснюються у відносно визначений період часу для досягнення єдиної конкретної процесу- альної мети. Стадією юридичного процесу визначено динамічну відносно замкнуту сукупність закріплених чинним законодавством способів, методів, форм, які виражають чи визначають чітке і неухильне здійснення процедурно-процесуальних вимог, що характеризують просторово-часові аспекти процесуальної діяльності і які забезпечують логіко-функціональну послідовність здійснення конкретних дій, спрямованих на досягнення остаточного, матеріально зумовленого правового про- цесуального результату [16, С.130; 18, С.44].

Ознака стадійності повною мірою характерна для конституційного судочинства. Стадії можна виділити, проаналізувавши норми Закону України "Про Конститу- ційний Суд України", а процедури їх здійснення конкретизовані Регламентом Конституційного Суду України як окремі його структурні складові:

 прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень (Розділ ІІ),

 розгляд справ Конституційним Судом України (Розділ ІІІ).

Виділення саме таких стадій конституційного судочинства ґрунтується на відповідності кожної з них ознакам певної стадії: є частиною визначеної у часі структу- ри, яка складається з об'єктивної логічної послідовності здійснення певного числа дій з прийняття процесуаль- ного акту допоміжного або основного призначення; ви- ступає як визначена у часі форма, що наповнена відпо- відним функціональним змістом, тобто тими вимогами, які пред'являються до учасників процесу та їх дій з ме- тою досягнення останніми матеріально-правового ре- зультату, передбаченого правовою нормою [24]; визна- чає початковий, проміжні та кінцевий етапи розгляду юридичної справи [25, С.115].

Стадія прийняття конституційних подань та консти- туційних звернень, відкриття конституційних прова- джень являє собою певну логічну послідовність про- цесуальних дій, спрямованих на досягнення конкретного результату – підготовки справи до розгляду. Ця стадія розпочинається прийняттям конституційних подань, конституційних звернень та їх реєстрацією, а закінчується – оформленням судової справи. Стадія розгляду справи розпочинається внесенням справи на розгляд пленарного засідання в межах строків, визначених статтею 57 Закону України "Про Конституційний Суд України", а закінчується – прийняттям Конститу- ційним Судом України рішення (висновку) та його офіційним оприлюдненням.

Конституційний процес (судочинство) доцільно ви- значити як окремий вид юридичного процесу, оскільки він має такі особливості, відмінні від судочинства з кри- мінальних, цивільних та адміністративних справ: 1) під- стави визначені Конституцією України та Законом Укра- їни "Про Конституційний Суд України"; 2) процесуаль- ний порядок реалізації встановлений Законом України "Про Конституційний Суд України" та конкретизований Регламентом Конституційного Суду України, 3) в основу конституційного судочинства покладені не усі основні принципи судочинства з кримінальних, цивільних та адміністративних справ, а лише ті, які реалізуються у особливих формах. Наприклад, такий процесуальний принцип як змагальність обмежений або взагалі відсут- ній при розгляді окремих категорій справ. Крім того, процесуальні норми, якими регулюється порядок роз- гляду справ у цивільному, адміністративному, криміна- льному процесі, не можуть безпосередньо застосову- ватися для розгляду справ Конституційним Судом Укра- їни, оскільки вони не зовсім відповідають специфіці конституційного провадження.

Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки щодо сутності конституційного судочинства:

 конституційне судочинство являє собою процесуальний порядок розгляду конституційно-правових конфліктів конституційним судом на підставі і у спосіб, визначений нормами конституційного права;

 конституційне судочинство можна розглядати як конституційний процес, тобто комплексну систему взаємопов'язаних правових форм діяльності Конституцій- ного Суду України. Воно має усі ознаки юридичного процесу;

 підставою конституційного судочинства є конституційно-правовий конфлікт – спір про право або правопорушення;

 конституційне судочинство в Україні здійснюється за такими стадіями: 1) прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституцій- них проваджень, 2) розгляд справ Конституційним Судом України. Кожна з них визначена Законом України "Про Конституційний Суд України" і конкретизована окремими розділами Регламенту Конституційного Суду України;

 конституційний процес (судочинство) визначається як окремий вид юридичного процесу.

 

1. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). – М.: ЕАВ, 1994. – 126 с. 2. Гергелійник В.О. Правові проблеми станов- лення та функціонування конституційної юстиції в Україні // Автореф. дис. ... к-та юр. наук. – К., 1999. – 18 с. 3. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. 4. Селіванов А.О. Верховенство права в Консти- туційному правосудді: Аналіз конституційної юрисдикції. – К.; Х.: Акад..прав.наук України, 2006. 5. Комаров В.В. Конституционный конт- роль: опыт сравнительного анализа (Россия, субъекты Федерации, стра- ны-участницы СНГ и страны Балтии). // Конституционное и муниципаль- ное право. – 1998. – № 1. – С. 48-55. 6. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Пра- вові засоби охорони Конституції // Вісник Академії правових наук Украї- ни. – 1995. – № 3. – С 35-42. 7. Овсепян Ж.И. Правовая защита консти- туций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. – Ростов- на-Дону: Литература Д, 1992. 8. Назарова И.С. Конституцион- ное судопроизводство // Автореф.дис.к.ю.н. – М.,2003. – 20 с. 9. Кон- ституційний Суд на службі Конституції і суспільства // Голос України. – 2007. – 29 листопада / http://www.golos.com.ua/article/1196261110.html. 10. Назарова И.С. Конституционное судопроизводство / Дис.к.ю.н. 12.00.02. – М.: РГБ, 2003. – 165 с. 11. Якубовский Д.О. Конституцион- ный Суд РФ: государственно-правовые аспекты. – М., 1994. 12. Комме- ЮРИДИЧНІ НАУКИ. 82/2010 ~ 9 ~ нтарий к Федеральному конституционному закону "О Конституционном Суде РФ" // Отв. ред. Н.В. Витрук, Л.В. Лазарев, Б.С. Эбзеев. – М., 1996. 13. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. В 4 т. Тома 1–2. Часть общая: Учебник /Отв. ред. проф. Б.А. Страшун – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 784 с. 14. Адміністративна діяльність міліції / За заг.ред.акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник. – Х.: Вид-во НУВС,2004. 15. Юридическая конф- ликтология. – М.: ИГП РАН, 1998. 16. Теория юридического процесса/ Под общ. ред. В.И. Горшенева. – Харьков, 1985. 17. Сорокин В.Д. Пра- вовое регулирование: предмет, метод, процесс. – СПб, 2003. 18. Ком- зюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес Украї- ни: Навч.посіб. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с. 19. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №30. – Ст.141 (зі змінами). 20. Про Конституційний Суд України: Закон України вiд 16.10.1996 № 422/96-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №49. – Ст.272 (зі змінами). 21. Регламент Конституційного Суду України: Конституцій- ний Суд; Рішення, Регламент вiд 05.03.1997 // Офіційний вісник України – 1997 р., № 20, стор. 87, код акту 745/1997. 22. Про судоустрій України: Закон України вiд 07.02.2002 № 3018-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180 (зі змінами). 23. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К., 2005. 24. Бенедик И.В. Понятие и соотношение логических и функциональных стадий в юри- дическом процессе // В сб. Процессуальные вопросы повышения эф- фективности правового регулирования социалистических обществен- ных отношений. – Ярославль, 1981. – С.28-29. 25. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права. Учебное пособие. – Рук.авт.кол. Н.И. Панов. – Х., 1993.