Заготовка для базы номеров

Дослідження присвячене як теоретичним так і прикладним аспектам доказового судового права. Предметом цієї роботи є правовий інститут допустимості доказів у кримінальному процесі, а також юридичний механізм визнання доказів недопустимими. Автор спирається на конституційний постулат (ч. 3 ст. 62 Конституції України) згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. На основі цього конституційного імперативу стверджується, що сторона обвинувачення не має права формувати обвинувачення та звертатися до суду з ним, якщо в обґрунтування такого обвинувачення покладено незаконні докази чи суб'єктивні здогадки. Акцентується увагу на тому, що суб'єкт, який формує кримінальне обвинувачення має оперувати юридичними доказами. Тим самим було виявлено юридичну суперечність між положеннями Конституції України та ч. 2 ст. 23 КПК України щодо правової природи доказів на досудовому розслідуванні. Зважаючи на те, що згідно з вітчизняною законодавчою конструкцією фактичні дані повинні визнаватися доказами вже на стадії досудового розслідування, вбачається правовою необхідністю гарантувати особі право на справедливий суд, шляхом запровадження чіткого механізму перевірки фактичних даних на предмет їхньої допустимості на стадії досудового розслідування й зокрема, запровадити юридичний механізм виключення з доказів, як первинний процесуальний "фільтр". Автор обґрунтовує, що такий механізм повинен передбачати дієві інструменти самоконтролю та нейтралізації незаконних джерел фактичних даних як самими органами кримінального переслідування, так і судом, під час реалізації судового контролю за досудовим розслідуванням у процесі ухвалення ключових рішень щодо обмеження гарантованих прав і свобод особи. Ключові слова: докази, обвинувачення, підозра, допустимість доказу, виключення з доказів.

S. Prylutskyi, Dr of Law, Associate Prof. Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

INSTITUTE OF EXCLUSION FROM EVIDENCE AT THE STAGE OF PRE-TRIAL INVESTIGATION: CURRENT PROBLEMS AND WAYS TO SOLVE THEM

The study focuses on both theoretical and applied aspects of evidentiary law. The subject of this study is the legal institution of admissibility of evidence in criminal proceedings, as well as the legal mechanism for declaring evidence inadmissible. The author relies on the constitutional postulate (Part 3 of Article 62 of the Constitution of Ukraine) according to which the accusation cannot be based on evidence obtained illegally, as well as on assumptions. Based on this constitutional imperative, it is stated that the prosecution has no right to form charges and go to court if the accusation is based on illegal evidence or subjective assumptions, and emphasizes that the subject who forms the prosecution must operate on legal evidence. Thus, a legal contradiction is revealed between the provisions of the Constitution of Ukraine and Part 2 of Article 23 of the CPC of Ukraine regarding the legal nature of evidence in the pre-trial investigation. Given that according to the domestic legal structure, factual data must be recognized as evidence at the stage of pre-trial investigation, there is a legal need to guarantee the right of a person to a fair trial, the introduction of a clear mechanism for verifying factual data for admissibility at the stage of pre-trial investigation. The author argues that such a mechanism should provide effective tools for self-control and neutralization of illegal sources of factual data by both the prosecuting authorities and the court, during the implementation of judicial control over pre-trial investigation in making key decisions to restrict guaranteed rights and freedoms. Keywords: evidence, accusation, suspicion, admissibility of evidence, exclusion from evidence.