Процедура рецензування

Процедура рецензування статей, прийнята у виданні, наближена до чинних  публікаційних принципів провідних видавництв світу, а також Комітету з етики наукових публікацій (COPE). 

 

Мета рецензування – перевірка відповідності статей, поданих до публікації, вимогам видання, а також підвищення їх якості за допомогою оцінки висококваліфікованими eкспертами-рецензентами.

 

Видання здійснює подвійне сліпе рецензування статей, поданих для публікації. Відповідно до зазначеної процедури рецензенти та автори не знають один одного та діють анонімно, максимально забезпечуючи об’єктивну оцінку поданих матеріалів та уникаючи конфлікту інтересів. 

 

Етапи рецензування статей такі:

1) вибір  двох рецензентів, виходячи з двох таких важливих моментів - сфери їх компетенції та відсутності конфлікту інтересів між рецензентами та автором(ами);

2) підготовка рецензій відповідно до встановлений редакцією вимог впродовж розумного строку (зазвичай, не більше одного місяця);

3) на цьому етапі може бути ухвалене одне з таких рішень щодо публікації рукопису:

- прийняти статтю;

- доопрацювати статтю відповідно до рекомендацій, викладених у рецензії(ях) (у цьому випадку 2-3 етапи повторюються лише після остаточного ухвалення рішення рецензентом), або

- відхилити статтю;

 

4) публікація статті після остаточного рішення щодо її прийняття обома рецензентами та остаточного виправлення статті автором(ами), підписання та передачі автором(ами) Угоди про передачу авторських прав та рішення редакції про її публікацію.

 

Структура рецензії повинна складатися з таких частин:

1) оцінка того, чи відповідає рецензована стаття сфері, меті та завданням видання;

2) встановити, чи відповідає стаття вимогам до порядку оформлення та подання публікації та етичним умовам видання;

3) перевірити, чи відповідає назва статті її змісту чи достатні й логічні аргументи автора, що підтверджують його твердження та висновки;

4) з’ясувати, чи є джерела, використані в дослідженні, найбільш релевантними, необхідними та достатніми для формулювання висновків;

5) чи є це  дослідження дійсно новим і цікавим для аудиторії журналу та міжнародної наукової спільноти. 

 

Серед основних причин відхилення рукопису такі:

 

1) не дотримано вимоги щодо обсягу рукопису чи його структури або визначені в статті методи дослідження не були використані;

2) було використано застарілу методологію та джерела, а нові знання та цінні результати не були представлені в статті;

3) наявні неточні висновки, припущення або відсутність будь-яких висновків в статті;

4) відсутність актуальних посилань чи необгрунтове самоцитування;

5) наявність помилок, граматичних або орфографічних, а також не дотримання загальних вимог щодо стилю та логіки викладення матеріалу у статті, що спотворює розуміння її змісту.

 

Прочитано 1129